-
1 перемёт
-
2 пример
I. 1) (действ.) приміряння, примірення;2) (прибавленное при мерянии) домірок (- рка);3) (излишек) перемір (-ру).II. Пример -1) (образец для подражания, следования) приклад (-ду), зразок (-зка), взірець (- рця), взір (р. взору); см. Образец; (повод, плохой -мер) призвід (-воду). [Будь ти нам духовним батьком, будь нам прикладом високим (Франко). Середні віки дають зразки вже свідомого наближування до народньої стихії (Єфр.). Вони-б (діти) не шкодили, а ти призвід даєш. Старший брат - злодій, а за його призводом краде вже й молодший (Звин.)]. Давать, подавать -мер кому - давати приклад, зразок, взірець кому. Показывать хороший -мер кому - показувати (давати) добрий приклад, показувати добру дорогу кому. Брать кого-л., что-л. в -мер - брати когось, щось за приклад (за зразок, за взірець). Брать с кого, с чего -мер - брати з кого, з чого приклад, зразок. Приводить, ставить в -мер кого - наводити як приклад, за зразок кого, за взірець становити кого, що. Ставить себе в -мер кого - мати собі за приклад (за взір, за зразок) кого. Делать по чьему -ру, следовать чьему -ру - іти за чиїм прикладом; робити чиїм робом, іти у чий слід, іти за ким, у слід кому вступати. По -меру кого - за прикладом, за зразком кого, чиїм. По -меру старших - за прикладом старших или прикладом старших. По -меру (образцу) чего - на зразок, на взір чого или зразком, взором яким. Сила -ра - вага прикладу, зразка;2) (образчик для сравнения, пояснения) приклад (-ду), зразок (-зка). [Кожне правило пояснюється прикладом. Приклади - не закон]. На -мер - наприклад. Этому был -мер - такий приклад (такий випадок) був. Этому не было -ра - такого прикладу не було. Не в -мер (невпример) -1) не для прикладу;2) (без всякого сравнения) незрівняно, без (всякого) порівняння, не в заміру. Не в -мер другим - не так, як инші. Награда не в -мер другим - нагорода, як виняток.* * *при́клад, -у; диал. при́від, -воду; ( образец) зразо́к, -зка́, взіре́ць, -рця́, взір, род. п. взо́рудля приме́ра — для при́кладу; ( для образца) для зразка́, для взірця́, на взіре́ць
к приме́ру — напри́клад, примі́ром
не в \пример (кому-чему) на — відмі́ну (від кого-чого); ( в противоположность) на протиле́жність (кому-чому); не так, як (хто-що); ( при сравнительной степени) незрівня́нно; ( гораздо) набага́то, бага́то, зна́чно, дале́ко, куди́
-
3 прагматизм
ПРАГМАТИЗМ ( від грецьк. πραγμα - річ, факт, діло, користь) - філософський напрям кін. XIX - XX ст.; найбільш характерний для амер. філософії. Витоки ідей П. - у філософському вченні Пірса, який у 1878 р. увів і сам термін "П." як назву для своєї теорії значення. Подальшого розвитку П. здобувся в емпіричному прагматизмі Джеймса, інструменталізмі Дьюї, операціоналізмі Бриджмена, концептуалізмі Льюїса, гуманізмі Шиллера та ін. Як один із напрямів філософії Модерну П. претендує на проект "реконструкції філософії", який ґрунтується на критиці традиції європейської метафізики, зокрема дуалістичної філософії Декарта. Картезіанському пропедевтичному скептицизмові П. протиставляє концепцію віри; вченню про інтелектуальну інтуїцію - її прагматистське тлумачення; раціоналістичному критерію ясності ідей - виявлення їхніх значень через зведення змісту до практичних наслідків. У праксеології П. вивищує адаптивний аспект практичної діяльності, тоді як марксизм - радикально-перетворювальний. "Принцип Пірса" ставить знання у відношення до практичних наслідків дії, які спричиняються у процесі пізнання. Когнітивний процес переміщується від метафізичного осягнення істини до пошуку логічних значень, тобто у площину епістемології. Людина у ситуаційно-психологічному контексті пізнання рухається від сумніву до віри. Ідеї П. систематизував, виклав та популяризував Джеймс, який, крім того, створив і власну оригінальну теорію П. П. Джеймса спирався на його філософію радикального емпіризму, психологію функціоналізму та тлумачення релігійного досвіду як необхідного елемента життя людини та її практичних дій. Дотримуючись емпіристської концепції П., його англ. представник Шиллер критикував інтелектуалізм за нехтування людиномірними засадами досвіду й істини Н. им здійснюється дистинкція психологічних, емпіричних, математичних та логічних аспектів істини. Її прагматистське розуміння знайшло концентрований вираз у максимі - "Істина має працювати". Інструменталістська концепція П. Дьюї переносить увагу із внутрішніх на зовнішні, об'єктивні чинники емпіричного досвіду. Пізнання розглядається лише у реальному контексті дослідження як певний конфліктний екзистенційний акт. Інструменталізм Дьюї залишає поза увагою метафізичні пошуки адекватності між ідеями та речами і зосереджується на питанні про придатність ідей бути інструментами оптимального вирішення проблемних ситуацій. До загальноконтекстуалістських відгалужень інструменталізму відносяться концепції Мура, Мерфі, Пеппера. Соціальний аспект П. виокремлюють Браун, Бода, Кален, Дж. Mid, Морріс, Хук та ін. Операціоналістська концепція Бриджмена адаптує досвід інструменталізму до методологічних проблем сучасної фізики. Ретроспективний аналіз теоретичної еволюції П. здійснив Льюїс. Подальша еволюція прагматистської логіки наукового дослідження привела до синтезу П. з ідеями аналітичної філософії Гудмена, Куайна. Традиції П. знайшли ґрунт також у постмодерній концепції деконструкції у філософії Рорті.В.Головко
См. также в других словарях:
перемёт — а; м. см. тж. перемётный 1) Рыболовная снасть с крючками, которую натягивают на колья. Ставить перемёт. 2) нар. разг. Поперечная балка, служащая связью между стенами избы, сарая, овина и т.п. 3) нар. разг. = перенос 3) … Словарь многих выражений
ПЕРЕМЁТ — ПЕРЕМЁТ, а, муж. Рыболовная снасть бечева с крючками или крупноячеистая сеть на кольях, устанавливаемая поперёк течения. Ставить п. | прил. перемётный, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
перемёт — а; м. 1. Рыболовная снасть с крючками, которую натягивают на колья. Ставить п. 2. Нар. разг. Поперечная балка, служащая связью между стенами избы, сарая, овина и т.п. 3. Нар. разг. = Перенос (3 зн.). ◁ Перемётный (см.). * * * перемёт орудие лова… … Энциклопедический словарь
Артиллерийский бой — АРТИЛЛЕРІЙСКІЙ БОЙ. Полевая легкая арт. Основныя боевыя ея свойства: а) способность наносить пораженіе живымъ цѣлямъ, какъ неподвижнымъ, такъ и находящимся въ движеніи, даже когда онѣ защищены закрытіями; б) способность къ воздѣйствію на духъ… … Военная энциклопедия
История военного искусства — ИСТОРІЯ ВОЕННАГО ИСКУССТВА, изложеніе послѣдовательныхъ видоизмѣненій, происходившихъ въ различные періоды исторіи человѣчества, въ способахъ комплектованія и боевой подготовки вооруженной силы, снабженіи ея средствами, необходимыми для войны, и… … Военная энциклопедия
Винт гребной — ВИНТЪ ГРЕБНОЙ, единств. судовой двигатель, примѣняемый въ современ. воен. флотѣ; гл. преимущество его передъ гребными колесами въ томъ, что, погруженный подъ ватерлинію к бля и прикрытый его кормою, В. защищенъ отъ непр. снарядовъ и друг.… … Военная энциклопедия
Артиллерия морская — АРТИЛЛЕРІЯ МОРСКАЯ. Историческій очеркъ. Исторія примѣненія въ морской войнѣ А., какъ искусства поражать противника на разстояніи, мож. б. раздѣлена на двѣ части, рѣзко отличающіяся по характеру оружія: эпоху греческаго огня отъ половины VII вѣка … Военная энциклопедия
Кавалерийская езда — КАВАЛЕРІЙСКАЯ ѢЗДА, составляетъ спец. видъ верховой ѣзды. Верх. ѣзда представляетъ собою иск во, развивавшееся у народовъ съ древнѣйш. временъ двумя разл. путями: однимъ у народовъ кочевыхъ, природ. конниковъ, и другимъ у народовъ культурныхъ,… … Военная энциклопедия
Аракчеев, Алексей Андреевич, граф — АРАКЧЕЕВЪ, графъ, Алексѣй Андреевичъ, ген. отъ арт., выдающійся дѣятель царствованій императоровъ Павла I и Александра I, именемъ котораго опредѣляютъ характеръ цѣлой эпохи русской исторіи, конецъ XVIII и 1 ю четверть XIX вв. Происходя изъ… … Военная энциклопедия
ЭЛЕКТРОДИНАМИКА — классическая, теория (неквантовая) поведения электромагнитного поля, осуществляющего взаимодействие между электрич. зарядами (электромагнитное взаимодействие). Законы классич. макроскопич. Э. сформулированы в Максвелла уравнениях, к рые позволяют … Физическая энциклопедия
Война — ВОЙНА. I. Война, наиболѣе сильное принудительное средство, посредствомъ к раго государство достигаетъ своихъ политическихъ цѣлей (ultima ratio Regis). По своей сущности, В. и есть приложеніе въ жизни человѣч. общ въ всемір. закона борьбы за… … Военная энциклопедия
